Село Великі Пузирки Ізяславського району Хмельницької області
До складу Великопузирківської сільської ради входять села Мала Медведівка, Тарасівка і Великі Позирки.
Сільська рада на території села В. Пузирки була заснована в 1931 році.
Відомості з найдавніших часів про село, відтворено із спогадів старожилів. До монголо-татарського нашестя на Київську Русь. Існувало село на місцевості, яка нині називається Калиновий Гай (недалеко від с. Тарасівка). Воно називалося Залужжя. На території нинішнього села Великі Пузирки були правічні ліси та болота. Під час монголо-татарської навали село Залужжя було спалене, а вцілілі його жителі заховалися в лісах та болотах. Коли настало затишшя, вцілілі жителі Залужжя поселилися в лісах і заснували нове село. Назвали його Великі Пузирки, так як з боліт виходив болотний газ у вигляді великих пузирів. Звідси і походить назва села.
Сучасна назва села Великі Пузирки зберіглася. Село відноситься до Хмельницької області Ізяславського району. Село примикає до річки Хоморець, на території села є штучне водоймище. Поверхня села рівнинна, порізана чисельними балками, річковими долинами, ярами. Є невеликі горби. Корисні копалини села мають нерудний характер, представлені будівельними глинами, торфом, пісками. Ґрунти села чорноземні глибокі та середньо суглинкові. Ґрунти родючі, використовуються для вирощування сіл сільськогосподарських культур.
На південь та південний захід від села розміщені горби, які носять місцеву назву Тарасівки. На горбах виявлено кам’яні знаряддя праці: скребки, ножі, наконечники до стріл, списів та інше. Виявлені знаряддя праці можна віднести до нового кам'яного віку. Названі горби, на яких виявлено знаряддя, знаходяться за три кілометри від села. За переказами старожилів навколишня місцевість була лісисто- болотиста. Під час будівництва залізниці Шепетівка - Проскурів (1910 - 1911 рр.), яка проходить біля села, житель Федорук знайшов зуб мамонта. Жителі села під час добування торфу часто знаходили кістки, зуби вимерлих тварин, а також роги оленів.
Село розташоване на ґрунтовому шляху, який об'єднує Старокостянтинів та Ізяслав.
Колгосп почав засновуватися взимку 1930 року. Спочатку була створена ініціативна група, куди входили бідняки: Жиб'юк Микола, Сваволя Іван, Кротевич Кіндрат, Романюк Остап, Нечипорук Сільвестр, Гуменюк Сільвестр та інші. До весни 1930 року вже нараховувалося 120-150 чоловік. Весною вони усуспільнили худобу, насіння. Колективізація була завершена в 1933 році. В період колективізації проходила класова боротьба. Куркулі підбурювали селян, чинили акти нападу на активність. Першим головою колгоспу був Жиб'юк Микола /1930-1934рр./. Колгосп добився значних успіхів. Колгоспники одержували на трудодень по 3,5 кг зерна та по ЗО коп. грошима. Найкращих успіхів добився колгосп за головування Войтовича. Колгосп у довоєнний час вийшов на перше місце по району, був учасником Всесоюзної народної виставки, одержав премію - автомобіль. Колгосп одержав по 30 ц. зернових з га і понад 350-400 центнерів цукрових буряків. Ковальчук Ярина очолювала ланку п'ятисотниць.
Село було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в кінці липня 1941 року. Село визволили радянські війська в березні 1944 року.
Багато вихідців з села працювали і працюють на різних посадах, мають вчені звання, беруть активну участь у розвитку народно господарства держави. Так Мусійчук Б.В. - доктор економічних і сільськогосподарських наук живе і працює в м. Ялта, Федорчук А.М. - кандидат медичних наук, довгий час працював в Алжирі, після повернення в Україну працював викладачем Івано-Франківського інституту, нині пенсіонер, проживає в м. Івано-Франківськ, Сваволя В.О. - до виходу на пенсію працював начальником Львівського училища міліції, Гринчук М.Г. - відмінник народної освіти, працює директором школи в м. Цілиноград, Приступа МЛ. - займає посаду голови Обласної ради, та багато-багато інших. Село повністю електрифіковано і радіофіковане. В селі діє сільський будинок культури, бібліотека, відділення зв’язку, магазин. Більшість доріг в селі з твердим покриттям, село зв'язане з районним центром. Залізнична станція, що знаходиться на території села, дає можливість населенню села підтримувати зв'язок як з обласним центром, так і з іншими містами.
Активними депутатами по Великопузирківській сільській раді були:
- Власик Омелько Давидович - майстер колгоспної майстерні.
- Шевчук Люба Григорівна - вчителька.
- Раєвський Антон Антонович - бригадир рільничої бригади.
- Янчицький Володимир Олександрович - вчитель.
- Остапчук Петро Олексійович - механізатор.
- Смаглюк Михайло Кирилович - механізатор.
- Гоц Ольга Іванівна - ланкова с. М. Медведівка.
